Передмова
Це є альтернативна версія відомої казки "Ріпка", яка розкриває істині помисли всіх її учасників. Користуйтесь цією версією, коли вам вже в печінках сидить банальний сюжет казки, а дитині треба щось розказувати.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ріпка. Вся правда
Був обідній час. Бабця каже діду:
- З чого мені борщ варити? Саму воду їстимеш з вареною морквою, капустою та буряком! Іди ріпу дістань, ту, що аж стирчить, така велика! І хронцю потім викопай!"
Нічого робити діду, довелось іти в город під палючим сонцем, вдень, коли він вже так сподівався відпочити в очікуванні обіду.
Узяв він ріпку за зелений чуб: тягне руками, вперся ногами, але витягти не може.
- Ууух! Ееех! Впав. Щоб було добре тій ріпці.
Пішов дід кликати бабу на допомогу.
- Бабцю, йди, витягти допоможи!
А баба вже й сама їсти хоче, чуж кроки й думає:
- Нарешті дід прийшов, ріпу приніс. Але зась тобі! Знову руками розводить. Нічого без мене не може! Доведеться йти.
Пішли вони в город.
Взяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече. Тягнуть рукми, вперлись ногами, але витягти не можуть. Баба кличе:
- Йди дочко, йди, витягти ріпку допоможи!
Закотила донька очі, опустила руки та почала жалітись подругам:
- Ці баба й дід, такі вже старі, нічого без мене не можуть! Доведеться йти!
Взяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече, донька бабу за спідницю. Тягнуть рукми, вперлись ногами, але витягти не можуть.
Донька думає, кого ж покликати на допомогу?
- Дівчата руки марати не хочуть, хлопців - одного покличеш, інший дізнається й образиться. Треба своїх кликати.
Тупнула на собаку, та й прокинулась.
- Йди Жучко, допоможи, а я тебе погладжу.
Взяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече, донька бабу за кофтину, Жучка доньку за спідницю. Тягнуть рукми, вперлись ногами, але витягти не можуть.
Жучка собі й мислить:
- Кіт у нас лінивий, але розумний, він щось та й вигалає! Котику Мурчику, йди, витягти ріпку допоможи!
Взяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече, донька бабу за кофтину, Жучка доньку за спідницю, Мурчик Жучку за хвоста. Тягнуть рукми, вперлись ногами, але витягти не можуть.
Тут кіт згадав про мишу:
Ми же на початку літа домовились, що я лежу на сонечку, відпочиваю, а миша на подвір'я носа не сує. Бо як суне, то я її цап! Йди мишо, допоможи, бо кінець нашій домовленості буде!
Почула нявкання кота миша, злякалась і аж відпустила корінь ріпки. Каже своїм трьохстам діточкам:
- Як тільки всі почнуть ріпку тягти, то ви перестаньте її тримати та гризти, хутко біжіть на грядку з кукурудзою, там ми й поживимось!
Взяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече, донька бабу за кофтину, Жучка доньку за спідницю, Мурчик Жучку за хвоста, миша котика за лапку. Тягнуть рукми, вперлись ногами, а ріпка взяла і аж вистрибнула з землі! Зраділи тут усі. Котик подякував миші й промуркав, що тепер вона може ні про що не переживати.
Ось казочці кінець, а хто їв борщ із ріпою - молодець!
